У рамках кампанії спільної кампанії AFEW International та AFEW-Ukraine “16 днів проти насильства” з 25-го листопада ми говоримо про гендерне насильство серед ключових спільнот, зокрема жінок, які живуть з ВІЛ.

У жовтні AFEW-Ukraine зустрілись з Вірою Варигою.

Віра — активістка та членкиня правління благодійної організації «Позитивні жінки», яка підтримує жінок, що живуть з ВІЛ. Вона займається адвокацією прав жінок, що живуть з ВІЛ і боротьбою зі стигматизацією. Віра є ініціаторкою створення груп підтримки, таких як «Киянка+», які функціонують у 22 регіонах України. Ці групи допомагають жінкам, які зазнали насильства або дискримінації, відновити соціальні зв’язки та отримати психологічну допомогу.

За словами Віри, жінки, що живуть з ВІЛ, часто стикаються з дискримінацією в медичних закладах, домашнім насильством і стигмою, що ускладнює їх доступ до лікування та соціалізації. Наприклад, в одному з досліджень БО “Позитивні жінки” було виявлено, що жінки з ВІЛ у 19% випадків частіше стають жертвами домашнього насильства.

Віра підкреслює важливість підвищення обізнаності суспільства та розвитку мереж підтримки для таких жінок​ далі в інтерв’ю:

1. Чи маєте ви дані про те, наскільки часто жінки, що живуть з ВІЛ, зазнають
гендерно зумовленого насильства?

8,8% респонденток (30 жінок) зазначили, що їм відмовляли у хірургічному втручанні, включно з абортом, у зв’язку з їхнім ВІЛ-позитивним статусом. 26,9% респонденток (28 жінок) вказали, що стикалися з фактом відмови у веденні пологів через ВІЛ- позитивний статус.

Окрім того, рівень насильства зростає більше, ніж удвічі після постановки діагнозу і з боку суспільства (10,3% до постановки діагнозу, та 25,3% після постановки діагнозу). 

Це свідчить про те, що жінки з ВІЛ непропорційно частіше стикаються з гендерно зумовленим насильством порівняно із загальною популяцією жінок.

Крім того ми зараз звертаємо увагу на таке негативне явище, яке існує в наших реаліях як акушерське насильство (інституційне) щодо ВІЛ-позитивних жінок.

Акушерське насильство є одним з видів насильства, що поєднує в собі ознаки насильства щодо жінок (орієнтоване на жінок виключно через те, що вони є жінками) та інституційного насильства (наявність структурованого дисбалансу влади в закладах охорони здоров’я — між медичним персоналом і пацієнтками), а дії медичного персоналу стосовно своїх пацієнток можуть містити склад злочину, достатній для притягнення до кримінальної відповідальності.

До недавніх часів проблемі акушерського насильства не приділяли належної уваги. Лише з 2015 року, коли Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) опублікувала свою заяву, проблема акушерського насильства набула світового розголосу.

2) Чи є приналежність жінок до ключових уразливих спільнот або ВІЛ-статус фактором ризику щодо досвіду насильства? Можете навести приклади?

Так, як ВІЛ-статус, так і приналежність до ключових уразливих груп підвищує ризик гендерно зумовленого насильства. Наприклад, дослідження “Потреби жінок, які живуть з ВІЛ” виявило, що жінки, які вживають наркотики, частіше зазнають насильства з боку сексуальних партнерів, а також з боку правоохоронних органів.

Щодо жінок, які живуть з ВІЛ ми маємо постійні звернення від бенефіціарок і надаємо послуги з протидії насильству та підтримки жінок, параюридичні та юридичні послуги, включно з кейс – супроводом.

Одним із самих розповсюджених прикладів насильства є шантаж з боку партнера або інших членів близького оточення. Наприклад, «ти відмовишся від батьківських прав на нашу дитину, або я розповім про твій ВІЛ – статус на твоєї роботі», « ти перепишеш на мене свою частку житла, інакше я всім розкажу про твій ВІЛ- статус».

3) Чи є спеціальні програми для жінок, які постраждали від гендерного насильства? Яку підтримку можуть отримати ці жінки через Благодійну

організацію “Позитивні жінки”?

“Позитивні жінки”надають спектр послуг який включає:

• консультування кейс- менеджерок та соціальних фахівчинь,
• консультування психологинь та психіатрки,
• параюридична та юридична допомога
• соціальний супровід
• влаштування в шелтери/соціальні квартири та інші притулки
• групові заходи з підвищення обізнаності про гендерно зумовлене насильство та шляхи його подолання мають
• гуманітарна допомога
• перенаправлення за отриманням інших додаткових послуг, які виявлені під час збору потреб (яких немає у спектрі послуг нашої організації)

На початку війни ми відкрили 3 шелтери для жінок, які живуть з ВІЛ та жінок – ВПО.

Також в 11 регіонах відкрили “Безпечні простори”, в яких працюють мультидисціплінарні команди фахівчинь і це надає можливість надавати послуги,

використовуючи гендерно – орієнтовані послуги.

В кожному регіоні України жінки, які живуть з ВІЛ та стикнулися з ситуацію насильства можуть звертатися до наших команд. Контактна інформація розміщена на

вебсайті благодійної організації «Позитивні жінки».

4) Які кроки, на вашу думку, слід зробити для покращення доступу до послуг і ресурсів для жінок, які постраждали від гендерного насильства?

• Підвищення кваліфікації фахівчинь та фахівців, які працюють в сфері попередження насильства і допомоги в зв'язку з ним (особливо працівниць та працівників кризових центрів та притулків) в питаннях ВІЛ-інфекції, секс-роботи і наркозалежності.
• Навчання медичного персоналу, зокрема акушерських пунктів та пологових будинків,
• щодо запобігання усім формам насильства стосовно жінок, які живуть з ВІЛ, та жінок з ключових спільнот.
• Створення системи ефективного скерування та супроводу жінок між державними недержавними установами, що надають допомогу жінкам, які пережили насильство.
• Розвиток та впровадження комплексних програм по роботі з кривдниками, включаючи їхне системне фінансування з боку держави.
• Інтегрування послуг для жінок, постраждалих від насильства, в проєкти ВІЛ-сервісних організацій, зокрема програми зменшення шкоди від вживання наркотиків, догляду та підтримки ВІЛ-позитивних людей.
• Створення нових безпечних просторів для жінок, зокрема уразливих до насильства та ВІЛ, в першу чергу на базі спільнот та підтримка існуючих безпечних просторів.
• Розвиток мережі рівних параюристок.
• Застосування інструментів діагностики випадків насильства в програмах профілактики і підтримки в зв’язку з ВІЛ-інфекцією.
• Широке інформування жінок, які живуть з ВІЛ та жінок з ключових спільнот про існуючи послуги щодо захисту від насильства надавачками та надавачами послуг у зв’язку з ВІЛ, використовуючи різноманітні канали комунікацій та інтервенції  (наприклад, групи самодопомоги, школи пацієнтів, консультування щодо зменшення шкоди, супровід вагітних жінок, веб-сайти, телефони довіри, національні гарячі лінії, закриті групи та чати, тощо)
• Удосконалення механізмів екстреного втручання фахівчинь та фахівців в випадках насильства по відношенню до жінок (медична, психологічна, соціальна, правова допомога).
• Організація індексного тестування на ВІЛ, керуючись, в першу чергу, питаннями безпеки ВІЛ-позитивної жінки, якщо вона потерпає від насильства або знаходиться в ризику його пережити після повідомлення інтимному партнеру про свій ВІЛ-статус.
• Організація допомоги на базі організацій спільнот, що дозволяє підвищити довіру одержувачки послуг і знизити стигму в зв'язку з ВІЛ-інфекцією, секс-працею, споживанням наркотиків, гендерною ідентичністю, тощо.
• Підвищення обізнаності та здатності жінок вирішувати проблеми, пов’язані з різними формами насильства, за допомогою методології WINGS та інших інструментів.
• Надання послуг, виключно в інтересах жінки, враховуючи її безпеку, стан та фактори вразливості. Наприклад, серед причин не звернення по допомогу у жінок з ВІЛ домінують відсутність віри в правосуддя, страх розголосу та громадського осуду; у випадках із сексуальним насильством сором та не бажання розповідати чоловікам поліцейським про інтимні речі.
• Заохочення та підтримка принципів безпеки та турботи в середовищі активісток
• спільноти жінок, які живуть з ВІЛ, та представниць ключових спільнот.

Друга наша героїня, що поділилась своїм досвідом — Пані Л.

Пані Л. — приклад витривалості та сили духу. Попри складний досвід, включно з маніпуляціями та емоційним насильством з боку партнера, вона знаходить сили продовжувати жити й боротися за себе. Її позитивний ВІЛ-статус став для неї викликом, але водночас відкрив шлях до спільноти однодумців, де вона отримує і дарує підтримку.

Важливу роль у її житті відіграє родина, зокрема племінниця, яка працює у медичній сфері й допомагає з розумінням і турботою. Пані Л активно звертається до юридичних консультантів і знаходить розраду в групах підтримки, що стали для неї джерелом віри в себе та опори.

Водночас вона готова допомагати іншим жінкам у схожих ситуаціях, переконуючи, що звернення по допомогу — це ознака сили. Її історія свідчить про те, як через солідарність і взаємну підтримку можна знайти сили рухатися вперед.

1) Що найбільше допомогло вам, коли ви стикнулися з насиллям? Це була підтримка родини, група, де можна поділитися, або, можливо, юридична допомога? Що для вас виявилося найкориснішим?

Моя родина мене дуже підтримала. Наприклад, племінниця, яка дізналася про цю ситуацію нещодавно, але завдяки своїй роботі в медичній сфері добре розуміє, що це таке. Родинна підтримка була дуже важливою для мене.

Крім того, значну допомогу я отримала у групі підтримки. Я звернулася туди, написала, висловила свої переживання, і відчула підтримку таких самих людей, як я. Це були чоловіки та жінки, які ділилися своїми історіями, розповідали, як вони справлялися з подібним. Ця підтримка була неймовірною — вона дала мені розуміння, що я не одна.

Дуже допомогла консультація однієї юристки, яка давала мені поради, ділилася статтями та власними історіями.

І ще важливою була підтримка від спільноти, де я зараз перебуваю. Позавчора я приїжджала туди, спілкувалася з однією з учасниць майже годину. Ця розмова була неймовірною. Також говорила з іншою учасницею, у нас дуже схожі ситуації, особливо в питаннях взаємодії з чоловіками. Це дуже допомогло.

2) Як ви реагували на шантаж і маніпуляції? Чи зверталися ви до когось за підтримкою або порадою?

Це було пів першої ночі, коли він написав у месенджері. Почав знову шантажувати: казав, що все розповість, пропонував приїхати в гості поспілкуватися. Я запитала, навіщо це, адже в нього є дружина. Він почав вигадувати причини: мовляв, хоче побачити одну людину чи ще щось.

Я розуміла, що піддаюся його маніпуляціям, і намагалася не провокувати його. Не стала його блокувати, але наступного дня звернулася до дівчат у підтримуючих групах.

Я одразу написала юристкам із нашої спільноти. Вони мене проконсультували, пояснили, що потрібно робити, дали посилання на відповідні статті. Люди з групи також мене дуже підтримали.

Я поділилася своїми емоціями і сказала, що мені здається, наче він може бути серед учасників. Це було відчуття, адже є спільноти, де люди проходять верифікацію.

3) Як проявлялося насильство і як це впливало на вас емоційно?

У мене є невпевненість, я закомплексована людина, і він це використовував. Він почав говорити, що я нікому не потрібна. Бажав мені відчути ту саму біль, яку, за його словами, він відчув через мене.

Він знищував мене емоційно. Останнє, що він сказав: я повинна вибачитися перед ним за те, що нібито “зіпсувала йому життя”. Це все триває багато років. З одного боку, він живе своїм життям, але все одно продовжує тримати цю образу і маніпулювати мною. Тепер, коли він дізнався про мій статус, у нього з’явився “важіль” — загроза знищити мою репутацію, над якою я дуже довго працювала. Це лякає, адже я дуже ціную свою роботу.

4) Які поради ви б дали жінкам, які можуть стикатися з насильством?

Не боятися звертатися за допомогою. Але також важливо не боятися жити. Ми не завжди знаємо, які чоловіки поруч. Вони бувають різні.

Часто чоловіки використовують те, що є найуразливішим для жінки. Наприклад, якщо є дитина — це може стати інструментом маніпуляції. Якщо є квартира чи інше майно, це теж може бути використано проти жінки.

Дати універсальну пораду складно, адже ситуації різні. Я люблю чоловіків і не можу сказати, що всі вони погані. Але у моєму випадку я зіткнулася з дуже жорстокою людиною.

5) Чи були моменти, коли вам було важко звернутися за допомогою? Чи виникали сумніви, до кого саме звертатися або яку допомогу шукати в першу чергу?

Я завдяки своєму статусу знайшла багато друзів. Коли почалася війна, з мого життя пішли деякі люди, але прийшли найкращі. У цьому плані я навіть можу подякувати своєму статусу, бо через нього в мене тепер є дівчата, які підтримують. Варто мені написати повідомлення — вони вже дзвонять, запитують, як допомогти.

Я хочу сказати, що не потрібно боятися звертатися за допомогою. Якщо я побачу когось у схожій ситуації, я також намагатимуся підтримати цю людину, тому що ми всі дуже вразливі.

Взаємодопомога, яку я відчуваю, неймовірна. Я можу звернутися до багатьох людей, більше, ніж можна порахувати на двох руках. Це, якщо можна так сказати, позитивний бік ситуації. Ми пишемо один одному, підтримуємо, навіть через час.