Чи розділить Грузія ліберальні елементи бразильської моделі політики щодо наркотиків, буде видно після осінньої сесії парламенту. Однак, на додаток до законодавчих змін, уряд вимушено буде думати і про нові програми охорони здоров’я та зменшення шкоди, про відкриття психосоціальних реабілітаційних центрів, про створення нових структурних підрозділів, які зможуть вивчати історію наркоспоживачів (спеціальні комісії за бразильським сценарієм), буде зобов’язана приймати превентивні заходи, впроваджуючи освітні програми в університетах і школах.

Дорогу гуманізації наркополітики Португалія пройшла 16 років тому, що призвело до різкого скорочення кількості ВІЛ і кількість смертей від передозувань. Влада Португалії переконалася, що тюремні терміни не допомагають скоротити кількість наркоспоживачів або зберегти їхнє здоров’я, а до всього – це і марна трата фінансів.

Буквально пару тижнів днів тому парламентарії Грузії ознайомилися з політикою Португалії з наркотиків. Питання, що обговорювалися в ході цього візиту, були такі:

• контроль над наркотиками та споживанням;
• огляд системи діагностики, лікування та профілактики вірусу гепатиту С, ВІЛ та ТБ;
• програми зниження шкоди;
• правові основи португальської наркополітики;
• скорочення споживання психоактивних речовин;
• запобігання адаптивній поведінці та наркотестування.

Якщо Грузія прийме досвід Португалії (і це вже реально), у найближчі роки уряд очікує глобальна робота. У разі успішного завершення цієї роботи країна зможе вільно дихати – темпи поширення інфекційних захворювань будуть скорочені, а соціальні умови для тисяч людей, які вживають наркотики, а також для членів їх сімей, будуть покращені.

Грузинські НУО, які часто ініціюють подібні зміни на загальному фронті гуманізації, здійснюючи невеликі проекти, для держави є «першопрохідцями», економлячи бюджетні фінанси і, звичайно, час. Кращим прикладом останнього часу є перший заміський центр психосоціальної реабілітації в Гремі, в районі Кахеті (Танадгома – Інформаційно Медико-Психологічний Центр). На думку експертів, це важливо особливо тоді, коли система соціальної реабілітації країни все ще недостатньо налагоджена.

«Очевидно, що необхідно створити державну систему соціальної реабілітації для споживачів наркотиків, а також необхідно розробити механізми зайнятості людей, що живуть в стані ремісії. Про це повинні думати не тільки НУО. Нам вдалося відкрити невеличкий центр психосоціальної реабілітації в Гремі, але такого типу реабілітація потрібна дуже багатьом. Що стосується зайнятості споживачів наркотиків, у нас є невелике соціальне підприємство на базі організації, де зараз працює п’ять осіб. Збираємося відкрити підприємство по кераміці не тільки тут, але і в тюремній зоні. Тема зайнятості для залежних людей завжди була болючою. Роботодавці часто свідомо уникають брати їх на роботу», – розповідає Важа Касрелішвілі, представник« Танадгоми».

У Грузії з проблемою зайнятості держава не справляється. В існуючих програмах немає квот для споживачів наркотиків. Соціальні працівники, які працюють у державних установах, не завжди можуть запропонувати їм роботу або якийсь професійний розвиток.

«Коли жив в Грузії, встиг попрацювати в одній з НУО. Так як у мене була судимість через споживання наркотиків, у державній установі на роботу не брали, хоча дуже довго шукав. Так як я був у метадоновій програмі, незважаючи на зовсім мізерну дозу, навіть водієм таксі не міг працювати. Після виходу з програми, за кермо все одно не можна сідати два роки… Тут, у Франції, щоб влаштуватися на роботу, ніхто не вимагатиме документ з результатом тестування на наркотики. Ви зможете працювати у сфері озелененні, підручним персоналом у торгівлі, у майстерні, у церкві. Якщо у вас є вища освіта і амбіції, візьмете й інші висоти. Ніхто не почне розслідувати ваше минуле. Я не чув від мігрантів, що у них були якісь серйозні проблеми з працевлаштуванням», – розповідає 36-річний грузинський емігрант, Георг М.

«Ми всі знаємо, що наркоманія – захворювання, хвороба, яка потребує підтримки до кінця життя, неважливо, скільки років в ремісії – один рік або двадцять. Навіть ті, хто одужав, не можуть вирішити проблеми із зайнятістю. Однак, останнім часом, спостерігаються і позитивні тенденції. Раніше всі наші клієнти хотіли мати тільки хорошу роботу, сидіти в кабінеті, отримувати високу зарплату, але тепер вони готові і на просту зайнятість, з простою зарплатою. Нещодавно ми влаштували одного клієнта на роботу з символічною зарплатою. Він реально був щасливий – його 8-річний син зізнався, що в перший раз побачив, як батько посміхається», – пояснює співробітниця соціального бюро «Танадгома» Теа Чахракія.

Соціальне бюро допомагає залежним людям у отримання медичної, соціальної, психологічної та правової допомоги. Співробітники бюро, кейс-менеджери, допомагали багатьом споживачам наркотиків вийти з критичної ситуації. З 2012 року до сьогоднішнього дня понад 2000 осіб отримали різні послуги бюро цієї неурядової організації.

Партнерськими організаціями «Танадгома» є державні установи – медичні клініки, різні бюро, будинок правосуддя та ін., де залежні люди мають доступ до різних соціально-економічних та медичних послуг при підтримці кейс-менеджерів. У «Танадгомі» пишаються тим, що змогли набагато поліпшити якість життя залежних людей, заслужити їх довіру протягом багатьох років роботи, як в польових умовах, так і в пенітенціарних установах.

У Швейцарії, як і в Португалії, держава пропонує безліч альтернативних способів реабілітації – послуги притулку, замісної терапії, соціальну допомогу, непогану роботу на підприємствах, таку як ремонт старих велосипедів, скляний завод, відновлення сантехніки і т. Д. Це не звичайна рутинна, щоденна робота. Спочатку людина ходить на роботу раз на тиждень, потім два рази, отримує заробіток відповідно. Потім її мотивація зростає й повільними кроками, поступово роблячи частішими робочі дні, вона повертається в суспільство, в сім’ю.

«Ми всі експериментуємо та вчимося. У нас брак досвіду, а закордонні моделі реабілітації та ресоціалізації не завжди ефективні для нас. Ви ж бачили фільми, де, сидячи в колі, люди чесно розповідають особисті історії? Тут це погано працює. У Грузії у всіх є мати, сусід, друг, з яким можна поділитися своєю проблемою. У Грузії хворим людям важко відкриватися іншим хворим, хоча вони дійсно отримали б один від одного гарні поради… У сучасному світі багато різних методів реабілітації та ми повинні вибрати той, який адаптований до нашої реальності, але ресурси однієї організації не можуть впоратися з багатьма проблемами. Тому потрібна державна політика», – відмічає Теа.

Що стосується прикладу португальців, якщо виявлені наркотики призначаються для особистого використання, громадян не штрафують, а кваліфіковані фахівці пропонують споживачам різний спектр послуг з огляду на їхні потреби, а також життєву ситуацію. Завдяки продуманій державній політиці проблема наркоспоживання перейшла в сферу громадського здоров’я, а не залишилася в юрисдикції каральної системи.

Ірма Кахурашвілі, Тбілісі, Грузія, для AFEW-Україна