Навіщо представники ключових спільнот України створили Національну платформу

У багатьох країнах світу, особливо останнім часом, представники ключових співтовариств об’єднуються для найбільш повного представлення своїх інтересів при формуванні державної політики.

Мотивація до об’єднання може бути різною – посилення впливу на уряд для включення потреб ключових груп у національні стратегічні плани, спільні зусилля для захисту прав і свобод ключових груп, а також мобілізація фінансових ресурсів, наприклад, на вимогу донорів.

Ситуація в Україні в деяких аспектах відображає ситуацію в ряді пострадянських країн. Інтереси ключових груп недостатньо представлені в органах, які приймають рішення, що стосуються доступу до медичних та соціальних послуг, а також у правозахисних організаціях. Здебільшого від імені ключових груп, представляючи їх потреби в місцевих і національних органах та перед міжнародними донорами, говорять представники ВІЛ-сервісних організацій, а не самоорганізацій спільнот. Бачення донорів і можливості ВІЛ-сервісних організацій не завжди збігаються з реальними потребами ключових груп, відповідно частина програм недостатньо орієнтована на потреби спільнот. Самоорганізації спільнот розвинені нерівномірно – є спільноти з великим досвідом адвокації та роботи з міжнародними донорами, але є такі, які знаходяться тільки на початковій стадії розвитку і потребують підтримки більш досвідчених активістів.

Ці факти регулярно озвучуються на зустрічах різного рівня. Винятком не стала і зустріч, проведена в рамках Тристоронньої співпраці між Королівством Нідерландів, Об’єднаною Програмою ООН з ВІЛ/СНІДу (ЮНЕЙДС) і громадянським суспільством, у жовтні 2015 року в Києві. Саме на цій зустрічі вперше була озвучена ідея створення Національної платформи ключових спільнот. Платформа могла б стати незалежною структурою, інформаційним майданчиком або робочою групою представників ключових спільнот для обміну досвідом, забезпечення ними діалогу та вироблення єдиної позиції й адвокаційних повідомлень, а також їх представлення в державних органах, робочих групах, донорських організаціях та ін. Платформа могла би сприяти збору даних про потреби спільнот, їх мобілізації та розвитку.

Як і будь-яка ідея, процес створення Платформи був непростий. Необхідно було зрозуміти ступінь зацікавленості в подібному об’єднанні самих представників спільнот, попередньо визначити завдання, проаналізувати можливі ризики, в тому числі можливість життєздатності Платформи, якщо у неї не буде фінансування у вигляді окремого гранту. У 2016 році була сформована ініціативна робоча група зі створення Платформи, яка включала в себе найбільш активних представників спільнот ЛГБТІК, секс-робітниць і людей, які живуть з наркозалежністю. Партнери ініціативи тристоронньої співпраці – ЮНЕЙДС і МБФ «СНІД Фонд Схід-Захід» (AFEW-Україна) допомогли в організації та фасилітації роботи групи. Спільними зусиллями AFEW-Україна та ГО «Асоціація ЛГБТ «ЛІГА», давніх партнерів у проекті «Права та здоров’я уразливих груп населення: заповнюючи прогалини», було знайдено необхідне фінансування на проведення організаційного форуму Платформи. Учасники Форуму відбиралися на конкурсній основі, щоб максимально представити інтереси всіх ключових спільнот з різних регіонів України та забезпечити участь найбільш вмотивованих і активних членів спільнот. Було отримано 98 заявок, з них відібрано 34 представника спільнот ЛГБТІК, секс-працівників/иць, людей, які живуть з наркозалежністю, і колишніх ув’язнених з 13 регіонів України.

І організаційний форум Національної платформи ключових спільнот відбувся 27-28 січня 2017 року. Учасників Форуму привітали директор Центру громадського здоров’я МОЗ України проф. Наталя Нізова, заступник Глави Місії Королівства Нідерландів Маарія ван Колдам і директор офісу ЮНЕЙДС в Україні Яцек Тишко. Вони дали зрозуміти, що державні організації та міжнародні партнери з надзвичайною повагою ставляться до потреб спільнот та готові співпрацювати з Платформою, якщо вона буде створена. Олена Воскресенська, виконавча директорка AFEW-Україна, представила учасникам ідеї про можливі форми роботи Платформи, озвучила основні проблемні питання координації спільнот і можливі шляхи вирішення цих питань для узгодженої адвокації. Радниця з прав людини та ґендерної рівності Групи регіональної підтримки ЮНЕЙДС для СЄЦА Марія Болтаєва зробила аналіз механізмів координації різних спільнот, уразливих до ВІЛ, які ефективно працюють у країнах регіону СЄЦА. Також Антон Басенко і Вєлта Пархоменко представили Національне об’єднання людей, які живуть з наркозалежністю (ЛЖН), яке щойно утворилося.

Основним результатом роботи Форуму стало рішення про створення Національної платформи як об’єднання представників спільнот із загальним інформаційним простором для постійного обміну інформацією та прийняття спільних рішень.

Після бурхливих обговорень, учасники виділили основні адвокаційні пріоритети у сфері доступу до послуг з охорони здоров’я, соціального захисту та забезпечення прав людини на найближчі 2-3 роки. Були окреслені три ключові напрямки адвокації, важливі для всіх спільнот:

  • «Нічого для нас без нас» – участь спільнот у прийнятті рішень щодо здоров’я, ефективної відповіді на ВІЛ, ТБ та захисту прав;
  • «Потрібні послуги» – забезпечення доступу до послуг для уразливих груп, орієнтовані на потреби громад, реалізуються силами спільнот і фінансуються за рахунок національного та місцевих бюджетів;
  • «Анти-дискримінація» – захист прав, протидія дискримінації з боку поліції, декриміналізація та легалізація.

Із представників, делегованих учасників від різних спільнот, була утворена координаційна робоча група Платформи.

Систему формування загального представництва апробували вже під час Форуму, 28 січня, на зустрічі з керівництвом Міністерства охорони здоров’я. Від кожної зі спільнот було обрано по одному представнику, які домовилися між собою про найкращий спосіб донесення узгодженого послання до учасників зустрічі. Після завершення місії делегати повідомили учасникам Форуму про результати презентації ідеї Платформи та про дискусії та протистояннях, які відбувалися під час першого дня зустрічі. Важливим уроком стало те, що представники різних спільнот змогли відмінно домовитися про загальні повідомлення та готові захищати один одного від проявів дискримінації. Також значущим був досвід надання детального звіту про результати навіть найменших спільних дій. Такий зворотній зв’язок дуже важливий для тих, хто делегував представників спільнот, дозволивши отримати оперативну інформацію про національні процеси та можливості впливу на них.