“Ми освітня та навчальна організація. І мені це дуже подобалося” — Юрій Саранков

1 грудня, у Всесвітній день боротьби зі СНІДом Міжнародному благодійному фонду «СНІД Фонд Схід-Захід» (AIDS Foundation East-West – AFEW-Україна) виповнилося 15 років. Спочатку як регіональний офіс, а потім як незалежна організація за ці роки AFEW-Україна реалізувала понад 20 проектів у Білорусі, Грузії, Молдові й Україні.

Зараз уже не всі пам’ятають, що AFEW має голландське коріння. Після тривалої роботи в регіоні Східної Європи та Центральної Азії (СЄЦА) організація «Лікарі без кордонів – Голландія» за підтримки Інституту “Відкрите суспільство” – Нью-Йорк і уряду Нідерландів створила нову організацію для надання допомоги в області зниження впливу епідемії ВІЛ-інфекції в регіоні СЄЦА. Більшість співробітників «Лікарів без кордонів» перейшли в нову організацію, що дозволило зберегти накопичені знання і досвід.

Першим регіональним директором AFEW в Україні став д-р Юрій Саранков. Д-р Саранков працює у сфері ВІЛ/СНІДу ще з 1994 року, починаючи з американської неурядової організації «ЕЗОП» (Москва, Росія). Д-р Юрій Саранков згадує, як починалася діяльність AFEW-Україна.

Д-р Юрій Саранков, 2001

Коли ми відокремилися від «Лікарів без кордонів», у нас залишився такий лікувальний клінічний компонент, як профілактика від матері до дитини, який вони почали робити в Одесі. У рамках проекту вони відправляли в Амстердам у лабораторію аналізи, які брали у дітей. І «Лікарі без кордонів» попросили забрати цей компонент. Також у нас залишилося два великих профілактичних проекти. Профілактіка серед споживачів наркотиків, зниження шкоди, який ми робили в Україні та Молдаві. І другий проект, який очолювала Марина Абрамова, вона ж Прем Абрамова, – кампанія з профілактики ВІЛ у ЗМІ.

Я очолював найбільший проект і давно працював з «Лікарями без кордонів», ще в Москві. Тому Вім і Ріан[1], наші директори, ще тоді з «Лікарів без кордонів», а потім уже AFEW, якраз перед груднем 2001 року запропонували мені очолити офіс у Києві. Також я вважався експатом, який зсередини знає проекти, і тому вони прийняли рішення призначити директором мене.

Ілона ван де Браак і д-р Юрій Саранков

Наше відкриття відбулося в Лаврській галереї. На той момент приїхали Ріан і Вім, як директори, Ілона ван де Браак[2], яка на той момент керувала у московському офісі роботою з мас-медіа. Ми влаштували маленький прийом з нагоди відкриття нового фонду в Україні.

У 2001 році було 2 роки, як я жив в Україні. Ми були дуже наповнені ентузіазмом і енергією. І було всього лише декілька організацій, які займалися проблемою зменшення шкоди. А у нас весь проект був направлений на технічну та організаційну підтримку тих нечисленних організацій, які були. Ми видавали Harm redaction digest зі зменшення шкоди[3]. Ми проводили тренінги для фахівців. Наша робота не була спрямована безпосередньо на клієнтів, наша робота не була пряма сервісна. Я називаю таку роботу мета роботою. У нас був такий мета проект, який весь був спрямований на навчання тих, хто працює напряму.

0001 (1)

Інформаційний дайжест «Програма зменшення шкоди від вживання наркотиків», №12, 2003

Ми не клінічна організація, не пряма сервісна, але ми освітня і навчальна організація. І ось мені це дуже подобалося. І тоді якраз наш проект все дуже любили, у тому числі й наші тренінги. Ми привозили іноземців. Наприклад, ми зробили такий тренінг з мотиваційного інтерв’ювання, який провели в Одесі для проектів зменшення шкоди та для якого привезли фахівця з Лондона. А вже потім, через пару років, Андрій Храпаль, який у нас був тренером, став розвивати цю тему, і Альянс випустив керівництво[4]. Але, тим не менш, ми були першими, хто взагалі привіз цю тему в Україні ­ – є чим пишатися. Те саме ми робили в Молдові – там було кілька проектів, які фінансував Фонд Сороса. І ми надавали технічну та інформаційну підтримку для розвитку  цих організацій. З кампанією в мас-медіа в Україні у нас були свої складності. Нам не вдалося тоді розмістити відео-ролики на телебаченні. Це пізніше вдалося Фонду Олени Франчук[5]. Але, тим не менш, у нас були бігборди абсолютно дивовижні щодо безпечного сексу.

хOffice Staff Scanned 1

Команда київського регіонального офісу AFEW

Із задоволенням згадую наш перший офіс на вулиці Еспланадній, де спочатку ми були разом із клінічним проектом «Лікарів без кордонів». У нас був дуже веселий, добрий, енергійний колектив. Нас було близько 10 осіб. Що дуже цікаво, як мені здається, що багато фахівців, які у нас працювали в перші роки, вони залишилися в цій сфері. Андрій Храпаль, Аня Шаповал, Оля Панфілова, Олена Кучерук … І це  було не тільки в Києві. Це було у всіх офісах – і московському офісі, і в Казахстані. AFEW є хорошою кузнею кадрів для інших організацій, що працюють у нашій сфері.

Для мене ще були цікаві ці перші роки в AFEW тим, що був величезний ентузіазм. У нас кожен місяць були зустрічі у цій маленькій жовтенькій будівлі на Кловському узвозі в ЮНЕЙДС. Ми щомісяця збиралися приблизно 20-30 осіб, які обговорювали, що роблять інші донори, виробляли якісь загальні підходи, якісь рекомендації уряду. Чітко щомісяця. Збиралися люди, у яких горіли очі. Це було абсолютно дивовижно. І потім цей досвід, на жаль, було втрачено. Ті роки згадуються як щось живе, рухливе, енергійне. У мене залишаються теплі спогади про цей перший період.

Про те, що переїхав до Києва, я зовсім не шкодую. Це, як кажуть, місто мого розмір. Я дуже радий, тому що Київ гарний, в ньому дуже добрі та душевні люди. Це місто, куди всі повертаються і куди все переїжджають. Окрім мене сюди переїхали Марина Корнілова та Гена Рощупкін, які працювали у московському офісі, Діма Філіппов повернувся з Москви, який працював у київському офісі. Київ приваблює. І з колишніми колегами ми тепер зустрічаємося. І крім професійних, у нас і дружні стосунки. AFEW forever, що називається.

Д-р Юрій Саранков, 2010 ©Світлана Валько

Зараз д-р Юрій Саранков є медичним радником Фонду «Центр соціального розвитку та підтримки здоров’я чоловіків – Фонд menZDRAV (Україна) й одним з найвідоміших експертів у ВІЛ-сервісі по роботі з ЧСЧ. Також він входить до складу членів Правління AFEW-Україна та є великим другом організації.

[1] Вім Ландман, Ріан ван де Браак та Ілона ван де Браак, засновники AFEW
[2] Ілона ван де Браак, засновниця AFEW
[3] Інформаційні дайжести «Програма зменшення шкоди від вживання наркотиків»
[4] Мотиваційний інтерв’ювання осіб, які вживають ін’єкційні наркотики (Методичні рекомендації для соціальних працівників програм профілактики ВІЛ/СНІД) 
[5] Фонд Олени Пінчук «АНТИСНІД»

Передрук дозволений лише за умови прямого посилання на першоджерело.