Незалежно від того де вони живуть — у великих містах чи малих населених пунктах, підлітки, які опинились у складних життєвих обставинах, шукають простір, де можна бути собою, ставити складні питання й отримувати чесні відповіді.
Саме такі простори створює команда AFEW-Україна та БФ “Повернення до життя” у межах проекту “Екстрена підтримка послуг з профілактики ВІЛ та СРЗП для підлітків, які мають досвід вживання наркотиків під час війни та в післявоєнні часи в Україні” де молодь долучається до ініціатив, які допомагають не лише отримати знання про здоров’я, права і безпеку, а й знайти підтримку, друзів і навіть власний голос.

Саме сюди, спочатку разом з подругою, прийшов Леон. Простір став для нього першим безпечним середовищем, де він зміг відновити довіру до дорослих і зрозуміти, що підтримка — це не міф. Згодом він почав долучатися до групових занять, отримав знання з тем профілактики ПАР, ВІЛ, ІПСШ, сексуального та репродуктивного здоров’я, емоційного благополуччя, навчився розпізнавати прояви стигми й протистояти їм.

З часом Леон став одним із найактивніших учасників, пройшов навчання та долучився до мініпроєкту «Допомога силами рівних» за сприяння Альянсу громадського здоров’я. Цей напрям став логічним і органічним продовженням проєкту «Поза межами травми», адже дозволив залучити самих підлітків до підтримки однолітків, розширити охоплення профілактичними послугами й вибудувати довіру в середовищі.

Від березня Леон працює на аутріч-маршрутах як наймолодший консультант за принципом «рівний рівному»: консультує з питань профілактики ПАР, СРЗП та ВІЛ, проводить бесіди з підлітками у школах, на вулицях, запрошує на заходи, допомагає організовувати активності та долучає однолітків до основного проєкту.

Він не просто поширює знання — він формує довіру. І що важливо — він щиро розуміє проблеми тих, з ким працює, бо сам був на їхньому місці. 

Леон — активний учасник міських акцій, допомагає проводити інформаційні заняття у школах та на базі центру. З вересня з ним планують працювати шкільні офіцери як з повноцінним консультантом, адже рівень його обізнаності з питань здоров’я вражає навіть дорослих.

А ще Леон створює особливу атмосферу у просторі — своїми смачними солодощами! Його випічка — це вже легенда. Тістечка, караваї, паски — усі з нетерпінням чекають, коли Леон знову принесе щось запашне й домашнє.

У розмові Леон поділився, як прийшов до центру, чому вирішив долучитися як лідер і як змінюється завдяки цьому досвіду.

— Як тебе звати?
— Леон.

— Чим ти любиш займатись у вільний час?
— Люблю готувати, часто цим займаюсь.

— Про що мрієш?
— Не можу сказати, що є якась одна велика мрія. Є короткострокові бажання – що хочу через місяць, рік чи три. Наприклад, через три роки хочу мати будинок. А ще хотілося б поїхати вчитись за кордон.

— А вже знаєш, на кого хотів би вчитись?
— Ще не вирішив, поки що немає ідей.

— Як ти розумієш, хто такий лідер серед підлітків?
— Це людина, яка може організувати групу, направити її, допомогти.

— Як ти вперше дізнався про цей простір?
— Моя подруга запросила, вона сидить он там.

— Ти знав, куди йдеш? Було страшно?
— Приблизно уявляв. Ні, не страшно – багато знайомих сюди ходили.

— Що тебе мотивувало прийти?
— Хотілося просто бути разом з друзями, брати участь у спільних активностях. Всі приходили — і я теж. Було цікаво подивитись, що тут відбувається. Атмосфера була дружня, і це дуже притягувало. А сертифікат* став приємним бонусом — це теж додавало мотивації, бо було відчуття, що твоя участь цінується і щось означає.

*За виконання індикаторів у мініпроєкті, лідери отримують сертифікати на покупки в мережі «Файно маркет» — це своєрідне визнання їхньої роботи та вкладеного часу.

— Які активності тобі найбільше подобаються?
— Пікніки, арт-терапія, походи, ігри тощо.

— Чи є події, яких ти особливо чекаєш?
— Хотілося б літні табори від центру разом з лідерами.

— Чи є щось, чого ще не було в центрі, але ти хотів би, щоб з’явилось?
— Кіноклуб. Ми кілька разів намагались його провести, але не вийшло – погано було видно і чути. Технічні проблеми.

 — Будучи лідером, як взаємодієш з підлітками із досвідом вживання?
— Проводжу аутріч — спілкуюсь з іншими підлітками на вулицях, у школах, пояснюю, що таке простір, чим ми займаємось. Запрошую їх на заходи. Після цього заповнюю відомості — скільки людей підійшли, про що говорили, які були питання. Іноді беру участь в організації активностей у просторі або допомагаю фасилітувати обговорення.

— З якими викликами ти стикаєшся як лідер?
— Часто доводиться пояснювати одноліткам базові речі: про згоду та повагу у стосунках, про методи контрацепції, про ВІЛ: як він передається, як захистити себе, які міфи досі існують, а також про те, як розпізнавати прояви стигми та навчитися їй протистояти, підтримуючи інших і себе. Люди просто цього не знають, бо в суспільстві ці теми не обговорюються.

— А ще які теми викликають нерозуміння?
— Наприклад, стигматизація. У школі булять через зовнішність, приналежність до певних груп. Я пояснюю, що це не ок, у всіх мають бути рівні права.

— Ти сам стикався з булінгом?
— Так. Йду вулицею – кажуть: “крашений”. Але я не засуджую. Кожен має право виглядати так, як хоче. І не завжди ми обираємо, як виглядаємо.

— Як ти справляєшся з такими ситуаціями?
— Мені якось байдуже, я не засмучуюсь. Я вже звик до того, що люди різні — у всіх свої уявлення, страхи, виховання. Хтось не розуміє, хтось просто повторює те, що чув від інших. Але це не означає, що з нами щось не так. Я знаю, хто я, і не хочу змінюватись лише для того, щоб когось влаштувати. Думаю, кожен має право бути собою, і саме це я намагаюся пояснити іншим — через приклад, через розмову, через дію.

— Наскільки тобі комфортно у новому приміщенні простору?
— Тут краще, ніж було раніше. Там було дуже тісно, коли приходило багато людей.

— Скільки зазвичай людей у групі?
— Від 5 до 10, залежно від дня.

— Як часто ти відвідуєш простір?
— Два рази на тиждень: у вівторок і п’ятницю. У вівторок – заняття, у п’ятницю – ігровий день, арт-терапія, і обговорення з лідерами.

— А які саме питання ви обговорюєте з лідерами?
— Наприклад, як правильно заповнювати відомості після аутрічу — ми фіксуємо, скільки людей підійшло, про що говорили, які були реакції. Обговорюємо, які питання найчастіше виникають у підлітків, коли ми запрошуємо їх на заходи у простір. Ще плануємо наступні активності — хто куди йде, хто за що відповідає. Іноді готуємося до подій разом: вирішуємо, яку тему обговоримо, готуємо роздаткові матеріали або інтерактиви. 

Історія Леона — це приклад того, як безпечний простір та підтримка можуть дати поштовх до змін. Сьогодні Леон не лише користувач послуг, а й частина команди. Його історія — приклад того, як комплексна підтримка, знання і довіра можуть трансформувати досвід і дати поштовх до особистісного зростання.

У просторі підлітки отримують не тільки емоційну підтримку, а й доступ до послуг первинної профілактики ВІЛ, тестування, гуманітарної допомоги, кризових консультацій, групових зустрічей з психологами, тренінгів про згоду, права, здоров’я і самозахист. Простір у Кропивницькому — це не про дозвілля, а про безпеку, знання і середовище, яке змінює долі.

Лідерство — це не статус, а вибір бути поруч. І саме цей вибір Леон робить щодня у Кропивницькому, серед підлітків, яким важливо знати, що вони не одні.