Цього року у Вижниці відбувся унікальний терапевтичний табір для підлітків, організований нашим партнером — фондом «Нова сім’я».

Табір проведено у рамках проєкту «Поза межами травми: Розширення послуг з охорони психічного здоровʼя на рівні громад для дітей та молоді з груп ризику в постраждалих від конфлікту громадах України», що реалізується за фінансової підтримки Нідерландського агентства з питань підприємництва в рамках Українського фонду партнерства на замовлення Міністерства закордонних справ Нідерландів.

Табір став безпечним простором, де підлітки могли бути собою, відкрито говорити про свої переживання, досліджувати емоції, обговорювати ментальне та репродуктивне здоров’я, опановувати техніки саморегуляції та працювати над власними проєктами.

📌 Головні принципи табору:

• твої емоції мають значення;
• твоє тіло належить лише тобі;
• питати — не соромно;
• мовчати — не обов’язково.

Атмосфера довіри та щирості будувалася на рівних стосунках: дорослі не нав’язували готових рішень, а слухали, підтримували та допомагали підліткам розкритися.

🟢 Програма табору включала:

• тренінги з ментального та репродуктивного здоров’я;
• практики саморегуляції та розвитку емоційної стійкості;
• обговорення тем згоди, стосунків, особистих кордонів і дружби;
• створення соціальних відео та участь у конкурсі міні-грантів.

Учасники також працювали над власними відеопроєктами присвяченими о психічному здоров’ю, протидіі сексуальному насильству, правам людини  та шляхам отримання допомоги. Вони  брали участь у групових сесіях із наставниками, досліджували особисті кордони, а також долучалися до спортивних і командотворчих заходів.

Такі заняття допомогли не лише обговорити складні теми, а й здобути досвід командної роботи, публічних виступів та творчої самореалізації.

Ми зібрали слова самих учасників, їхні враження, історії та досвід, якими вони поділилися після табору.”

Орина, 18 років, студентка Вижницького коледжу, навчається на спеціальності «Графічний дизайн», 4 курс.

Яке тренінгове заняття чи активність запам’яталося найбільше?

У просторі* — перший тренінг із сексуальної освіти, ВІЛ, СНІДу та наркотиків. У таборі — сесія «Давай поговоримо про…», де ми обговорювали емоції, стосунки та страхи.

Що нового ти дізналася про себе під час табору?
Я навчилася щодня дякувати собі. Це робить дні більш наповненими та допомагає цінувати кожен прожитий день.

Як змінилося твоє ставлення до стосунків, згоди та сексуальної освіти після табору?
Раніше я знала лише про презервативи й пігулки, а тепер краще розумію різні методи контрацепції. Також я стала більш відкритою в розмовах із друзями на різні теми.

Що для тебе означає бути лідером серед однолітків?
Це означає брати відповідальність за процес і об’єднувати людей, щоб разом досягати результатів.

Розкажи про конкурс міні-грантів. Чи брала ти участь?
Так, ми створювали відео для проєкту «Почуй себе» про психічне здоров’я, а також ролик про сексуальне насильство з інформацією про гарячі лінії. Наша команда зробила соціальні відео про важливість слухати себе, звертатися до фахівців, визнавати власні проблеми й не боятися говорити про них. Часто є багато внутрішніх труднощів, які ми ігноруємо, але вони тиснуть на нас. Тому турбота про психічне здоров’я — така важлива.

Настя, 16 років, Чернівці, навчається у ліцеї №21, зараз в 11 класі.

 

 

 

 

 

 

 

 

Чи брала ти участь у конкурсі міні-грантів?

Так, у нас був проєкт «Куточок психічного здоров’я». Ми організовували різні активності в ліцеї: ставили учням цікаві запитання, спостерігали за їхньою реакцією, та відмічали їхню активність. Загалом ці проєкти здебільшого стосувалися теми психічного здоров’я.

Чи складно, на твою думку, одноліткам просити про допомогу?
Так. Це часто йде від батьків: раніше вважалося «соромно» звертатися по допомогу. Але поступово це змінюється, і завдяки вашій підтримці ми вчимося говорити про свої потреби.

Як змінилося твоє бачення згоди, стосунків, безпеки, сексуального та репродуктивного здоров’я після тренінгів?
Я дізналася багато нового. Наприклад, на тренінгах із психічного здоров’я ми розбирали емоції — як любов інколи може ховатися за страхом і як емоції переплітаються. А на тренінгах із репродуктивного здоров’я я багато дізналася про жіноче й чоловіче тіло. Це змінило моє сприйняття й допомогло краще зрозуміти власний досвід.

Розкажи про створення соціальних відео. Який це був досвід?
Ми знімали відео про сексуальне насильство й те, де шукати допомогу. Це важлива тема, яка стосується всіх, бо, на жаль, таке може трапитися з кожним. Люди часто бояться про це говорити через осуд, але важливо знати: ти не один/одна, і потрібно звертатися по допомогу.

Кароліна, 15 років, с. Костинці (Сторожинець), знайома з організацією «Нова сім’я» понад рік.

 

 

 

 

 

 

 

 

Які тренінги запам’яталися найбільше?
Два. Перший — з репродуктивного здоров’я. Другий — коли ми говорили про «анти-друга». Ми в команді складали список рис «поганого друга», і це змусило мене замислитися: не просто написати щось загальне, а зрозуміти, що «анти-друг» означає особисто для мене. Це допомогло краще зрозуміти себе.

Що нового ти дізналася про себе під час табору?
Я зрозуміла, що не така вже й м’яка, як думала. Я можу відстоювати свою думку. Коли ми знімали відео, у нас були суперечки, бо кожен мав свої ідеї. І вперше я відчула, що не хочу погоджуватися на те, що мені незручно. Я хочу, щоб мене почули.

Чи використовуєш уже знання з табору у повсякденному житті?
Так. Ми з дівчатами часто обговорюємо ситуації після тренінгів. Наприклад, тему маніпуляцій. Ми розбирали випадок, коли хтось непомітно тисне на іншу людину, і я зрозуміла, як часто це трапляється зі мною теж. Тепер я вчуся помічати такі моменти й не дозволяти маніпулювати собою.

Чи були теми, про які раніше було важко говорити, а тут ти змогла відкритися?
Репродуктивне здоров’я раніше було складно обговорювати. Але тепер я не вважаю це табу. Думаю, важливо говорити про це відкрито й чесно, особливо серед підлітків. Ми часто не знаємо важливих речей про себе й власне тіло.

Що для тебе означає бути лідером?
Це не «я сказав/сказала — і так буде». Це про підтримку. Лідер — це той, хто слухає, допомагає знайти компроміс, об’єднує команду й допомагає іншим реалізувати їхні ідеї, а не нав’язує свої.

Чи є різниця у сприйнятті інформації від підлітків і від дорослих?
Так. Коли говорить підліток — відчувається, що ми «на одному рівні». Я починаю думати: якщо вони можуть, то й я можу. Це знімає бар’єри. Не потрібно чекати, поки виростеш, щоб знати й говорити про важливі речі. Це можна робити вже зараз.

Артур, 14 років, Чернівці. Вступає до Вижницького професійного коледжу, спеціальність «Дизайн середовища» (справа).

Тарас, 16 років, Чернівці. Навчається у ПТУ №3 на спеціальності «Кравець і закрійник», закінчив перший курс (зліва).

 

 

 

 

 

 

Ви брали участь у конкурсі міні-грантів. Про що був ваш проєкт?
Тарас: Ми створили освітній проєкт про психічне здоров’я та гендерно зумовлене насильство. Провели інформаційну кампанію — онлайн-урок із тестами до та після. Результати показали, що після уроку підлітки краще розуміли теми й були більш відкритими до розмов про психологічну підтримку.
Артур: Ми доповнили урок візуальною складовою — зробили футболки з власним дизайном. Це підкреслило важливість теми й допомогло привернути увагу. Проєкт навчив нас планувати, працювати в команді й захищати ідею перед іншими.

Що ви дізналися в таборі?
Артур: Я зрозумів, наскільки важливо контролювати емоції. Сесія про злість допомогла мені усвідомити, що вона часто йде зі страху. Тепер легше вчасно зупинитися й реагувати спокійніше. Ще одне відкриття — різні типи кохання й маніпуляції у стосунках.
Тарас: Для мене важливим був тренінг із репродуктивного здоров’я. Раніше це здавалося далеким, а тепер розумію, що ці знання потрібні кожному підлітку. Також я став уважнішим до маніпуляцій — вони трапляються навіть серед друзів, але тепер я їх легше розпізнаю.

Ви також знімали соціальні відео. Як це було?
Тарас: Ми вирішили зробити формат легким і зрозумілим, додали гумору. Основна ідея — показати, що мовчання не означає згоди. Сценарій придумували разом, щоб він був близький підліткам. Було весело, але водночас відповідально, бо ми розуміли: через відео можемо реально вплинути на чиїсь погляди.
Артур: Я займався зйомкою й монтажем. Найцікавіше було бачити реакції людей — усі сміялися, але водночас запам’ятали головне повідомлення. Це навчило нас, що серйозні теми можна подавати доступно й креативно.

Хто, на вашу думку, має побачити ці відео?
Тарас: Передусім підлітки та молодь. Бо ми говоримо їхньою мовою.
Артур: Гумор допомагає утримати увагу, і разом із жартом глядач засвоює важливу інформацію.

Що для тебе означає бути лідером?
Артур: Це про ініціативу — почати розмову, запропонувати ідею й довести її до кінця.
Тарас: Для мене це також про вміння об’єднати команду, дати підтримку й допомогти вирішити конфлікти.

Терапевтичний табір у Вижниці дав підліткам можливість відкрито говорити про свої емоції, психічне та репродуктивне здоров’я, досліджувати особисті кордони та працювати над власними проєктами. Учасники пройшли тренінги з психічного та репродуктивного здоров’я, вчилися технік саморегуляції, обговорювали право на згоду та стосунки, створювали соціальні відео.

Підлітки зазначили, що навчились краще розуміти себе та свої емоції, відкрито обговорювати складні теми з однолітками, помічати маніпуляції у стосунках та дослухатись власного голосу і думки. До того ж, практичні завдання, командна робота та відео-проєкти допомогли підліткам набути конкретних навичок планування, співпраці та публічного виступу.