У рамках спільної кампанії AFEW International та AFEW-Україна “16 днів проти насильства” ми провели інтерв’ю з Альоною Кривуляк, директоркою департаменту Національних гарячих ліній та соціальної допомоги ГО «Ла Страда-Україна»
У цьому інтерв’ю пані Альона поділилася важливими інсайтами для тих, хто опинився в ситуації насильства, а також розповіла про корисні організації та юридичну допомогу, яку можна отримати в таких випадках. Мета інтерв’ю — підвищити обізнаність про те, як діяти в кризових ситуаціях та куди звертатися за підтримкою.
Окремо було порушено питання конфіденційності при зверненні за допомогою, а також труднощі з отриманням допомоги для чоловіків та інших соціальних груп. Україна ще має значні прогалини у забезпеченні достатньої кількості притулків та спеціалізованих центрів допомоги, що потребує уваги на державному рівні.
Всі ці фактори підкреслюють необхідність підвищення обізнаності про насильство та доступні ресурси, а також зміцнення системи захисту постраждалих від насильства в Україні.
“Важливо розуміти, що притулки чи послуги для постраждалих від насильства доступні для всіх на рівних умовах. Наприклад, людина з ВІЛ може отримати медичну допомогу чи інші спеціалізовані послуги, але загальні правила однакові для всіх.”
Питання 1
Які специфічні ознаки домашнього насильства можна вважати менш очевидними, але шкідливими?
У законодавстві виділяють чотири види насильства: психологічне, фізичне, економічне та сексуальне.
- Психологічне насильство: Найменш очевидний вид. Наприклад, систематичне порівняння з іншими людьми («ти гірше готуєш, ніж моя колишня») або приниження. Багато хто вважає це «нормою» у стосунках, хоча насправді це шкідливий і системний вплив.
- Фізичне насильство: Найлегше ідентифікувати. Це може включати не лише побиття, а й такі дії, як штовхання, ляпаси, викручування рук. Навіть «легкі» форми, як-от підзатильники, не є нормою.
- Економічне насильство: Складніше для ідентифікації. Це може проявлятися як заборона працювати, навчатися, або контроль над фінансами (наприклад, вимога звітувати про кожну покупку). Шантаж чи маніпуляції, коли партнер використовує спільні гроші для власних потреб, теж є ознакою економічного насильства.
- Сексуальне насильство: Часто асоціюється лише зі зґвалтуванням, але включає і небажані доторки, примус до певних дій, погрози («якщо ми не матимемо сексу, я знайду когось іншого»). Також це може включати секстинг та використання інтимних фотографій для шантажу.
Питання 2
Якщо людина стикається із сексуальним насильством у формі секстингу, які основні правила безпеки можна порадити?
Важливо пам’ятати, що будь-який контент, який ми викладаємо у віртуальний світ, ніколи не може бути повністю видалений. Перед відправкою інтимних матеріалів слід усвідомлювати ризики. Часто на емоційному підйомі люди нехтують цим, але потім можуть підпасти під вплив маніпуляцій чи шантажу.
Кожен вид насильства має свої особливості й потребує уваги. Головне — навчитися розпізнавати ці прояви і звертатися по допомогу, навіть якщо це здається «нормою» чи «незначним випадком».
Питання 3
Який вид насильства переважає в Україні, і чи часто поєднуються різні види насильства?
У більшості випадків насильство є комплексним і включає кілька видів, таких як психологічне, фізичне, економічне, сексуальне тощо. Найпоширеніше поєднання — це психологічне та фізичне насильство. Психологічне насильство може існувати окремо, але часто стає основою для інших форм, як-от фізичне або сексуальне насильство. Наприклад, сексуальне насильство зазвичай супроводжується психологічним або фізичним тиском.
Питання 4
Які кроки має зробити постраждала особа, якщо вона вирішила отримати допомогу або подати скаргу?
- Звернення до поліції: Викликати поліцію за номерами 102 або 112, або звернутися до районного відділку. Варто знати свого дільничого офіцера поліції.
- Медична допомога: У разі фізичного чи сексуального насильства викликати швидку допомогу за номером 103. Медичні установи не мають права відмовляти у допомозі, незалежно від статусу постраждалого (ВІЛ-позитивний, секс-працівник тощо).
- Захист своїх прав: Ознайомитися із законом про запобігання домашньому насильству, статтями Кримінального кодексу України щодо зґвалтування чи сексуального насильства.
- Скарги на бездіяльність: У разі відмови поліції чи медиків допомагати, слід звернутися на гарячі лінії Національної поліції чи МОЗ.
- Безкоштовний адвокат: Постраждалі мають право на безкоштовного державного адвоката.
Питання 5
Яка ситуація з притулками для постраждалих від домашнього насильства?
Притулків в Україні недостатньо, особливо в умовах війни. Існуючі шелтери часто розраховані лише на жінок із дітьми. Чоловікам, які постраждали від насильства, доступні лише загальні центри соціально-психологічної допомоги, де відсутні спеціалізовані послуги.
Позитивний крок — створення Центрів допомоги врятованим, які надають медичні та психологічні послуги незалежно від статі, статусу чи соціального положення постраждалих. Однак кількість таких центрів обмежена.
Питання 6
Що робити, якщо особу дискримінують при наданні допомоги?
Дискримінація заборонена законом України. У разі відмови через соціальний статус (наприклад, якщо людина є ВІЛ-позитивною чи секс-працівницею), слід звертатися зі скаргами на гарячі лінії поліції чи МОЗ. Державні та медичні установи не мають права відмовляти у допомозі.
Питання 7
Чи відповідає Україна міжнародним стандартам захисту постраждалих від насильства?
Україна ратифікувала Стамбульську конвенцію, але не відповідає її стандартам у повному обсязі. Недостатня кількість шелтерів навіть у великих містах, таких як Київ, є серйозною проблемою. Більше уваги потрібно приділяти створенню спеціалізованих послуг для всіх категорій постраждалих, включно з чоловіками.
Питання 8
Яке співвідношення випадків насильства серед жінок і чоловіків?
У переважній більшості насильства зазнають жінки. За статистикою національної гарячої лінії з протидії домашньому насильству, приблизне співвідношення становить 80% звернень від жінок і 20% — від чоловіків. В умовах повномасштабної війни кількість звернень від чоловіків зросла, особливо серед старших чоловіків, які страждають від насильства з боку родичів, наприклад дітей або онуків. Ці випадки часто пов’язані з фінансовим зловживанням, коли з постраждалих вилучають їхні пенсії або застосовують фізичне насильство для отримання коштів.
Питання 9
Як постраждалі можуть зберігати анонімність і конфіденційність при зверненні за допомогою, особливо у невеликих громадах?
У громадському секторі дотримуються принципів конфіденційності та етичного кодексу. Водночас у державних структурах, як-от поліція, потрібно ідентифікувати себе та кривдника для розслідування і захисту. Шелтери також дотримуються конфіденційності, але можуть запитувати певну інформацію для внутрішньої статистики чи забезпечення безпеки, наприклад щодо здоров’я (наприклад, наявність відкритої форми туберкульозу).
У маленьких громадах конфіденційність складніше зберігати через людський фактор. Випадки сексуального насильства у таких місцях часто супроводжуються стигматизацією з боку сусідів, що змушує постраждалих виїжджати з населеного пункту.
Питання 10
Чи можуть родичі або сусіди звертатися за допомогою замість постраждалих?
Якщо постраждала особа повнолітня, будь-яке реагування можливе лише за її згоди. Виняток становлять випадки з недієздатними особами, коли за них можуть повідомляти опікуни або небайдужі люди. Щодо дітей, то будь-які небайдужі дорослі мають право повідомляти про випадки насильства, і відповідні структури зобов’язані реагувати навіть без згоди дитини.
Питання 11
Що робити, якщо поліція відмовляється реагувати без підтвердження від постраждалого?
Поліція не може діяти без підтвердження фактів насильства від постраждалого, якщо він/вона здатний/здатна це зробити. У таких випадках важливо, щоб близьке оточення підтримало постраждалого, допомогло йому зрозуміти, що насильство — це ненормально, та надихнуло звернутися за допомогою.
Дякуючи пані Альоні, ми дізналися про різноманітні форми домашнього насильства, зокрема менш очевидні, такі як психологічне, економічне та сексуальне насильство. Ці види насильства можуть залишатися непоміченими, але їхній вплив на постраждалих є глибоким і шкідливим. Ми також розглянули важливі кроки, які варто зробити особі, що постраждала для отримання допомосту прав постраждалих через юридичні механізми.
Список основних ресурсів, куди можна звернутися за допомогою, якщо ви чи ваші близькі зазнали насильства:
Гарячі лінії та телефони довіри
Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації Поліція Гаряча лінія для дітей та молоді Національна гаряча лінія для осіб, які постраждали від домашнього насильства (Ла Страда-Україна)Юридична допомога
Система безоплатної правової допомоги (БПД) Платформа безоплатної правової допомоги “Лiгалеід”Безкоштовних державних адвокатів надають центри безоплатної правничої допомоги!
Медична допомога
Швидка медична допомога
Онлайн-платформи
Chatbot чат-бот, де можна отримати в онлайн-режимі план дій, якщо ви опинилися в епіцентрі насильства, але не знаєте як діяти https://t.me/police_helpbot Сайт “Ла Страда-Україна” Платформа безоплатної правової допомоги Телеграм-канал, де зібрано понад 300 статей від провідних експертів